Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому.
Ми щодня шукаємо цю любов, намагаємося дати їй визначення та пояснення. Чому? Бо нас не навчили любові.
Бо нам не дали цього права ― відчувати справжню, істинну любов.
Люди звикли до небажаних дітей, небажаних вагітностей, небажаних жінок, які противні самі собі, бо ніколи не знали, що таке істинна любов, що таке турбота і ніжність, тому не здатні зрозуміти, що ж робити з тою любов’ю до крихітного створіння в середині себе.
Ми настільки звикли до нелюбові, що не можемо прийняти любов, як дещо просте, справжнє, Божественне. Стало простіше замінити її на безликість, байдужість, красиву дорогу обгортку у вигляді матеріальних атрибутів, яскравих фото в соцмережах.
«Нехай дитина робить що хоче. Я не чіпаю її, коли вона годинами «висить» у телефоні. Бо я ж люблю своє дитя». І оце «б’є, значить любить» ― сурогат, дешева, брутальна підробка любові.
Нас навчили любов бачити через скельце образ, сірості, грубості, насилля.
Акушерки, які сердито фиркають у пологових будинках, лікарі із забетонованими серцями ― перше, що бачить немовля, коли приходить у цей світ.
Далі ― більше. Цей сніжний ком тільки пришвидшується і стає таких гігантських розмірів, що любові не лишається й місця.
Приходить час і ми не бачимо вже нічого, не здатні відчувати нічого.
І ми віддаємося на розсуд таких самих нелюблених, таких самих розгублених. Ми дозволяємо насилля у свою сторону, допускаємо зраду, зраджуємо самі і далі думаємо, що це любов.
Як повернути оте первісне чисте почуття? Просто згадати про Бога.
Про Того, хто міг би народитися в нелюбові, бо народився від Діви, за тогочасними законами ― поза законом.
Проте з’явився в бідній стайні в оточенні люблячих людей.
Відчув тепло, турботу і любов, які поніс далі по життю.
Якими ділився з іншими людьми.
Згадати це і ніколи не забувати.
А ще. Я б хотів, щоб в Конституції з’явилася ще одна от важлива стаття, яка б називалася «Право на любов».
Бо кожен з нас гідний і вартий того, аби користуватися цим правом і в усій повноті відчувати справжню, чисту, первісну і неосудну ЛЮБОВ.
Отець Сергій Дмитрієв
